Бля, братиш, тут решил я тебе поведать историю про свою последнюю закладку ТГК, котрую я взял и небось навсегда сбежал из этой не мытой загнивающей Росии. Знаешь, мне срать на этот говно-топор стрим, на агрящихся нариков и на этих минеров, которые таскают свои дырки по всему городу. Мне было уже давно похуй на всё это.
| Закладки |
Нарик |
Минер |
Агриться |
Стрим |
Афганская конопля |
Дырка |
Шмыгать |
| Напихался |
Дрищ |
Подонок |
Не заморачиваюсь |
Нахуй |
Шишки |
Порезанная |
Отрубиться |
Ну и вот, братва, решил я поискать дистиллят ТГК, чтоб навсегда забыть эту хуевину, где мне приходилось шмыгать каждый день. Знаешь, сука, когда ты на середине улицы в поезде нахер идёшь через толпу постоянно агрящихся нариков, тебе уже всё начинает похуй. Они просто нахер мозг выносят, своими глупыми вопросами и неумением даже по-человечески говорить.
Начал я задумываться, где бы найти эту афганскую коноплю, чтоб забыть всю эту херню. Оказалось, что в соседнем блоке живёт тип, который любит подрабатывать минером и занимается закладками. Я не агрюсь на таких, ведь каждый выживает как может. Решился я зайти к нему и узнать, не помог ли он мне с моими проблемами.
– Слышь, братан, я ищу закладку ТГК. Можешь чё-нить пристроить?
Тип оказался довольно адекватным и предложил свои услуги. Я держался, пока он доставал свои дырки и показывал мне разные варианты. Нас все равно, где и как мне всунуть эту херь, лишь бы отрубиться и забыть. Поделился я с ним своей проблемой, вместе выбрали пару шмыгов, афганскую коноплю, чтобы перекрыть все дырки навсегда.
– Вот тебе на выбор, брат— говорит он мне и показывает разные сорта. – Вот эта шишка, она самая чистая.
В итоге, я взял его дистиллят ТГК и решил, что пора валить из этой гнилой России. Собрал свои вещи и уехал в такую же загнивающую страну, но с другими возможностями и новыми перспективами.
Знаешь, братан, иногда надо просто избавиться от всех этих нариков и сменить своё окружение, чтобы не потерять себя. Ведь наши дырки уже завязались и пора что-то менять. Вот я и смыгнул, чтобы начать всё с чистого листа.
Но знаешь, даже оттуда, где я оказался, я иногда вспоминаю свою Россию и все эти закладки, нариков, минеров и дырки. Хотя, может, я и не хочу вспоминать, а только стримить свою новую жизнь в другой части света, далеко от всей этой херни.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.